За три роки в Україні проведено понад тисячу пересадок органів

Однією з тисячі стала 40-річна Анна з Сумщини. Жінка живе у Шостці. До хвороби працювала слідчою місцевої поліції. У неї було все: улюблена робота, щаслива родина, двоє синів та затишний дім. Втім пʼять років тому відчуття повного щастя почало зникати: несподівано зʼявився біль незрозумілого походження: то у ногах, то у спині. Після обстеження лікарі зʼясували, що всьому виною хвороба печінки.

Анна звернулася до столичних фахівців Національного наукового центру хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова. Там їй діагностували аутоімунний цироз. Стан печінки уже тоді був таким, що лікарі заговорили про необхідність трансплантації. Але  родинного донора не було, а вартість пересадки від посмертного донора за кордоном була захмарною.

Потім почався ковідний час. Анна двічі перехворіла. Це значно погіршило її стан. Проте, на щастя, три роки тому в Україну повернулася трансплантація. З січня 2023 р.  Анна  постійно перебувала у  шосткинській лікарні: отримувала підтримувальну терапію і чекала на  рятівну пересадку. Трансплант-координатор Національного  наукового центру  хірургії та трансплантології зателефонував їй на початку вересня.  Родичі 45-річного чоловіка, якому діагностували смерть мозку, дали згоду  на посмертне донорство. За імунологічними показниками Єдина  державна інформаційна система трансплантації  (ЄДІСТ) визначила саме Анну реципієнтом.

У дорогу  зібралися досить швидко. Адже з того моменту, як Анну внесли до списку очікування, біля неї завжди напоготові стояла валіза з усім необхідним. Вночі чоловік відвіз Анну до Києва, а наступного дня трансплант-команда шалімовців пересадила їй донорську печінку. Зважаючи на  стан пацієнтки, операція була складною. 17 днів реанімації — і тільки  потім почався процес повернення до повноцінного життя.

Усі ці дні чоловік Анни Дмитро залишався поруч з дружиною. Його вразило те, як трансплантація врятувала дорогу йому людину. Каже — щодня дякує невідомому донору. І  навіть сам написав прижиттєву згоду на посмертне донорство. Наразі родина Чеховей живе звичним життям та будує сімейні плани, які зможе реалізувати після Перемоги. 

Українське законодавство передбачає, що кожна людина за життя може визначитися щодо згоди чи незгоди на посмертне донорство. Як це зробити — за посиланням:  https://utcc.gov.ua/yak-nadaty-zgodu-pro-gotovnist-buty-donorom/