Прогресивні зміни до 228-ї урядової постанови дають лікарням більше самостійності у господарюванні

Керівники медичних закладів всіх рівнів (крім тих, що напряму фінансуються з держбюджету) отримали можливість гнучко використовувати свій бюджет та ефективно господарювати, визначаючи першочерговість витрат.

Це стало можливим завдяки ухваленню урядом змін до постанови КМУ № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».

«По суті це означає для медичних закладів перехід на «глобальний бюджет», що дає можливість оперативно здійснювати перерозподіл коштів між статтями, ухвалювати гнучкіші і якісніші управлінські рішення. Зміни до постанови дозволять прискорити оплату платіжних доручень в органах Казначейства, підвищити оперативність внесення змін до розпису асигнувань по розпорядниках нижчого рівня, спростити порядок перерозподілу бюджетних коштів в частині внесення змін до планів використання бюджетних коштів, самостійно визначати першочерговість платежів», - наголосив заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

Він нагадав, що аналогічний процес фінансування за скороченою економічною класифікацією започаткували та апробували ще у 2012 році на «первинці» у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві.

Згодом у 2013 році позитивний досвід пілотних регіонів поширили на заклади первинного рівня по всій Україні, а також на заклади вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстренної медичної допомоги у пілотних Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та Києві.

Зважаючи на доведену ефективність, МОЗ запропонувало поширити порядок фінансування за скороченою класифікацією видатків на медзаклади, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, незалежно від виду медичної допомоги, яку надає такий заклад, та з якого рівня бюджету фінансується.

Головним аспектом ефективності застосування скороченої економічної класифікації видатків, на думку заступника міністра, є підготовка передумов до фінансування за одиницю послуги (переходу від постатейного фінансування до системи оплати за надані послуги), а також навчання керівників та працівників фінансової служби до самостійності, а відтак і відповідальності за використання коштів.