Чому в Україні нестача вакцин та чи треба готуватися до осінньої хвилі коронавірусу: інтерв’ю з Ігорем Кузіним

Вакцинація в Україні

- Почнемо наше інтерв'ю з такого запитання. Яку оцінку за 5-бальною шкалою ви б поставили процесу вакцинації в Україні?   

- За 5-бальною шкалою напевно на 4, бо є плюси і мінуси. Зараз вдається поступово підвищувати рівень довіри до вакцини. Збільшується готовність людей до вакцинації. Вдається використовувати потенціал центрів масової вакцинації. Ця ініціатива спрацьовує доволі непогано. Запрацював механізм роботи мобільних бригад, вакцинальних пунктів. Вже навчені фахівці і ми переходимо на планову роботу. 

Що не вдається? Налагодити чіткий графік поставок вакцини. Ми постійно стикаємось з якимись перепонами: відтермінування термінів або поставка меншої кількості від тієї, яка була обумовлена раніше; затримки під час митного оформлення; інші проблеми. І це не дає змоги планувати вакцинальну кампанію такими темпами, як би нам того хотілося. На жаль, не вдається переконувати всіх людей, що вакцинація зараз - це раціональне рішення. Існує дуже багато сфер впливу, антивакцинальних настроїв, які дуже важко піддаються переконанню, що вакцинація дійсно рятує життя. 

- Чому вакцинація почалася так пізно? Я розумію, що ми не США чи Ізраїль. Проте, наприклад, Сербія, яка також не є членом ЄС, отримала Pfizer ще у грудні.

- Тут багато факторів. Перший – домовленості про поставки є предметом міжнародної позиції та співпраці. Мені важко сказати, в чому тоді була проблема. Але мені здається, що перемовини міжнародного рівня відбувалися недостатньо ефективно. Або ж Україну пріоритезували до іншої категорії. Майже по всіх лініях домовленостей ми отримали вакцину в другій черзі. Безумовно, наші позиції могли бути сильнішими, якщо б Україна була повноправним членом ЄС. Тому що там існував окремий механізм поставок вакцин.

У України були великі сподівання на механізм COVAX. На жаль він виявився недостатньо швидким. Були амбітні плани цієї міжнародної структури, проте не вистачало потужностей. Тому відповідь на це запитання складається з двох частин. Перша - це міжнародні перемовини, які інколи не були занадто ефективними або не призвели до того, щоб Україну пріоритезували. Друге - це затримки саме у реалізації механізму COVAX, бо він для нас був одним із ключових поряд з механізмом держзакупівель.

- Щодо COVAX вони поставили в пріоритет країни Африки…

- Все правильно. І були певні аргументи, чому вони так зробили, бо африканські країни переважно навіть не мали власного бюджету для закупівлі. Тому вони пріоритезували африканський регіон, враховуючи те, що ці держави потенційно можуть залишитися взагалі без вакцин. Плюс певну роль зіграло також те, що ці країни стикаються з подвійними епідеміями. Там поширена ВІЛ-інфекція, деякі країни страждають від лихоманки Ебола, є ще певні питання гуманітарної кризи.

- Це правда, що попереднє керівництво МОЗу провалило вчасну закупівлю вакцин через конфлікт із держпідприємством "Медичні закупівлі"?

- Мені важко коментувати, бо я не був долучений до питань закупівель. Але мені здається, що за умови більш плідної співпраці, такі закупівлі могли б відбуватися швидше і ефективніше. Дійсно будь-який конфлікт і різні погляди, особливо в питаннях держзакупівель або постачань ліків можуть впливати на відтермінування поставок в цілому. Тому важко сказати, це правдиве твердження чи ні. Однак, якщо б цього конфлікту не було, переконаний, такі закупівлі потенційно б могли бути швидшими або в більших обсягах. 

Повне інтерв'ю читайте на сайті tsn.ua.